МИ АТОМНІ ЗАЛОЖНИКИ ПРОГРЕСУ ...
Ми атомні заложники прогресу.
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо – АЕС.
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо – АЕС.
Л. Костенко
33 роки відділяє нас від Чорнобильської катастрофи, а
той чорний день трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив
своїм недобрим крилом, i тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої
землі. Цей день не минув безслiдно, вiн буде завжди об’єднувати всiх одним
спогадом, одним сумом, однiєю надiєю.
У нашій школі відбувся урок пам’яті «Дзвони
Чорнобиля», який провів Затхей Ростислав Юрійович для учнів 4-9 класів.
Дякуємо Ростиславу Юрійовичу за те, що вкотре знайшов
час, щоб завітати до нашої школи та з власного досвіду розповісти про
Чорнобиль, а також показати архівні відеоматеріали, зняті власноруч. Як
зазначив Ростислав Юрійович: "33 роковини трагедії. Трагедії ядерної та
багатьох людських доль. Архівні відеоматеріали про Поліське з 1990 р.- коли
люди боролись за своє життя та 2007рік - коли Поліське стало мертвим містом. На
жаль, на карті України його вже немає. Та є у пам’яті та у спогадах. Для
багатьох - це мала Батьківщина, яку з серця не викреслиш і яку не обтягнеш
колючим дротом. І дуже символічно, що у Страсну П’ятницю пам’ятаючи страсті
Христові, ми згадуємо 33 річницю атомного розп’яття України".
Учні, з вуст очевидця, дізнались про аварію, страшні
її наслідки, а також, попри відеоматеріали, мали можливість переглянути й
історичні фото про Чорнобиль.
26 квітня – День національної жалоби. Про те, що
сталось, не можна забувати. Лише пам’ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій
радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей
«атомний вівтар» своє здоров’я та життя.

Коментарі
Дописати коментар