СВЯТО ПАМ'ЯТІ ТИСЯЧ ВІДВАЖНИХ ВОЇНІВ

6 грудня у календарі позначено як День Збройних сил України. І вже стало традицією вітати у цей день не тільки військових, а й усіх чоловіків, хлопчиків. Адже на випадок війни стати на захист своєї землі, своїх рідних повинен кожен справжній чоловік.

28 червня 1996 р. було прийнято основний закон України – Конституцію. Конституція проголошує, що захист Вітчизни є обов’язком держави, всього народу, кожного громадянина. За Конституцією України хлопці, досягнувши 18-тиріччя, ідуть в армію захищати кордони Вітчизни, її незалежність, її територіальну цілісність.

Та на жаль, коли ніхто і подумати не міг, до нас в Україну прийшла страшна війна. Тисячі українців покинули всі свої справи, відмовились від затишку і сімейного тепла та пішли боронити рідну землю. Страшні бої, діти, зараз ідуть в Донецькій та Луганській областях. Нашим бійцям дуже важко: їм не вистачає їжі, теплих зимових речей, вони дуже втомилися, похворіли, щодня бачать смерть своїх друзів-вояк. Але вони не тікають з війни, а героїчно борються з ворогом, бо знають, що ніхто, крім них, нас не захистить. Один із «Кіборгів» - захисників Донецького аеропорту Вадим Волк нещодавно написав проникливе звернення до українців. Послухайте його.

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...

Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго всі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.

Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.

Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...

Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевнохворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...

Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...

Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла

І сьогодні, 6 грудня, в день Збройних сил України у нашій школі учнями 3 та 7 класів було проведено виховний захід під керівництвом класних керівників    П’ясецької Н.С. та Занька І.І. Діти щиро вітали зі святом батьків, дідусів, братів. Випробували себе в ролі учнів татусі, бо співали, танцювали, розгадували загадки, вгадували казкових героїв. Дуже вражаючим був момент, коли татусі із закритими очима повинні були вгадати своїх дітей.

6 грудня – це свято пам’яті тисяч відважних воїнів, які віддали свої життя за незалежність, волю, суверенність, неподільність нашої держави. Ніколи не забути нам героїчних подвигів наших прадідів в ім’я України, їх щирої любові до рідної землі та безмежної відданості своєї Батьківщини. 6 грудня – свято усіх чоловіків та хлопчиків, які бережуть спокій та мир у наших оселях, цих турботливих лицарів, завжди готових підставити сильне плече чарівній половині людства.

Любі захисники Вітчизни, дорогі наші хлопці! Прийміть щирі вітання з Днем Збройних сил України!

Козацької мужності, дідівської гідності, батьківської мудрості, незламної сили волі та віри у власні сили. Нехай оптимізм, спокій та гарний настрій завжди крокують поряд. Мирного неба, благополуччя та процвітання нашій державі.