ПОЕМА ПРО ОСТАННІЙ ДЗВОНИК

Травневий день із світлими очима

Всміхаючись, ступає на поріг.

Вже рік шкільний лишився за плечима,

І безліч літо простила доріг

У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника, свято, якого немає в жодному календарі. І це не дивно, адже учням є чому радіти. Уроки закінчилися і попереду тепле літечко, пора канікул.

Та в цьому святі зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сум прощання і радість зустрічі з майбутнім.

Наші випускники у цей день своєю легкою ходою прокладають собі шлях у майбутнє, невідоме, зоряне, світле …

Надзвичайно хвилюючий Останній дзвоник пройшов і в нашій школі.

У ці останні хвилини прощання, які неминучі і невблаганні, діти отримують вітання від дирекції школи, рідних та гостей.

Ще один зворушливий момент на нашому святі – прощання четвертокласників з першими вчителями й перехід до основної школи.

Радісне, але водночас сумне свято було втішним для багатьох учнів нашої школи, які отримали Похвальні листи за успішне навчання та Грамоти, за різні види діяльності у школі, участь у різноманітних конкурсах ("Соняшник", "Грінвіч", "Колосок"), тощо.

Отець Іван та отець Богдан, настоятелі місцевих храмів, на добру щасливу путь кропили учнів святою, аби у кожній справі їм велося з Божим благословенням.

Випускники,

Хай щастить завжди Вам і усюди,

Хай минає горе, лихо, біль.

Якщо друзі вірні поруч будуть,

З ними поділіть і хліб, і сіль.